Розміщення реклами тут - +380 (98) 607 99 77

Життя після смерті: студентка померла і прокинулася в морзі

Життя після смерті: студентка померла і прокинулася в морзі
Студентка-програмістка в Коста-Ріці перенесла операцію, під час якої померла, побувала в потойбічному світі і повернулася в тіло – в морзі. Грасьела Х. розповіла свою історію. Її історія не була засвідчена незалежними експертами.

Під час операції. 
Я бачила, як лікарі поспішно працювали зі мною.… 

Вони були схвильовані. Вони зняли життєво важливі покази мого тіла, виконали серцево-легеневу реанімацію. Потім стали повільно залишати кімнату. 

Я не могла зрозуміти, чому вони так себе ведуть.Навколо була тиша. Я вирішила піднятися. Тільки мій доктор стояв на тому ж місці, дивлячись на моє тіло. 

Я вирішила підійти ближче і встала біля нього. Я відчула, що він був засмучений, і у нього боліла душа. Я пам’ятаю, що торкнула його за плече, потім він пішов… Моє тіло почало підніматися, підхоплене дивною силою.

Це було чудово, моє тіло ставало легше і легше. Проходячи через дах операційної, я виявила, що можу рухатися куди завгодно. Я опинилася в місці, де були яскраві хмари, кімната або простір… Навколо мене було світло, дуже яскраве, що наповнювало моє тіло енергією, а серце – щастям. 

Я подивилася на свої руки, вони мали таку ж форму, як і людські, але їх тканина була іншою. Ця тканина була білим гаом, змішаним з білим, сріблястим, перловим сяйвом навколо мого тіла.

Я була прекрасна. У мене не було дзеркала, щоб поглянути на своє обличчя, але я відчувала, що моє обличчя було красивим. Я бачила, що мої руки і ноги огортало просте, біле, довге вбрання зі світла.… Мій голос був голосом підлітка, в якому простежувався тон дитячого голосу. 

Несподівано до мене наблизилося світло, більш яскраве, ніж моє тіло.… Це світло засліплювало мене. Я почула дуже приємний голос: «Ти не можеш залишатися тут». 

Я пам’ятаю, що розмовляла зі світлом на його мові телепатично, він також говорив телепатично. 

Так як я заплакала, бо не хотіла повертатися, він підняв мене.… Весь цей час я відчувала спокій, що виходить від світла, яке надавало мені силу. 

Я відчувала любов і енергію. У цьому світі ніщо не може зрівнятися з тією любов’ю і енергією… 

Я почула: «Тебе відправили сюди помилково, за чиєюсь помилкою. Ти повинна повернутися… 

Щоб прийти сюди, ти повинна виконати багато справ… Постарайся допомогти деяким людям». 

У морзі. 
Я відкрила очі, навколо мене були металеві двері, люди на металевих столах, одне тіло лежало на іншому. Я впізнала це місце: я була в морзі. 

Я відчувала лід на віях, моє тіло було холодним. Інших відчуттів не було.… 

Я навіть не могла рухати шиєю або розмовляти. Мені хотілося спати… Через дві або три години я почула голоси і знову відкрила очі. 

Я побачила двох медбратів. Я знала, що мені потрібно зустрітися очима з одним з них. Мені ледве вистачало сил, щоб моргати, але я кліпала. На це пішло багато енергії. 

Один з медбратів глянув на мене злякано, кажучи своєму товаришеві: «Дивись, дивись. Вона рухає очима!». Сміючись, той сказав: «Давай підемо звідси. Це страшне місце». 

Про себе я кричала: «Будь ласка, не йдіть!» Я не закрила очі, поки не прийшли лікарі. Я чула, як хтось сказав: «Хто це зробив? Хто відправив цю пацієнтку в морг?»Лікарі були розсерджені. Я закрила очі, тільки переконавшись, що перебуваю далеко від цього місця. Я не прокидалася три або чотири дні. Час від часу я засинала на довгий час.… 

Я не могла розмовляти. На п’ятий день я почала рухати руками і ногами. Лікарі пояснили мені, що мене відправили в морг помилково.… 

Вони допомогли мені знову навчитися ходити. Я зрозуміла одну річ, що у нас немає часу на погані справи, ми повинні робити тільки добрі справи для нашого блага… на тому боці. 

Це як в банку: скільки вкладеш, стільки й отримаєш в кінці.




Коментарі

Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі до даної публікації.